Зараз, на превеликий жаль, досить велика кількість дітей живуть у неповних родинах, або коли поруч не рідний батько. Процент розлучень перетинає всі допустимі планки, беззаперечно, що жити у неповній родині, коли свою турботу, любов і піклування дарує лише мама, набагато краще, ніж життя у сім'ї, де постійні сварки, де батьки ненавидять один одного, тим самим отруюючи життя своїм дітям.

Проте кожна дитина потребує піклування обох батьків, синові потрібний приклад і підтримка, донечці – любов та відчуття захищеності. Недостатньо лише мами, чоловік відіграє суттєву роль у формуванні особистості дитини. 

В процесі поступового дорослішання наших любих діточок у них з’являється нова потреба почерпнути чогось у батьків, діти накопичують свою скарбничку та формують фундамент майбутньої особистості. Маленька шестирічна дівчинка у своєму таткові вбачає ідеал, вимальовує образ свого майбутнього принца, а син намагається у всьому бути схожим на тата. У цей самий час, батько, який проживає окремо не завжди здатен побудувати місточок, який назавжди з’єднає його порозуміння з дитиною назавжди.

Діти досить тяжко переживають недостатню увагу з боку татка, починаються образи, вони починають мріяти про те, щоб у їхньому з мамою житті посів з’явився інший чоловік, який зможе стати справжнім татком і захисником для них.

Один реальний приклад із життя розповідає про маленьку дівчинку, яка не відчувала батьківської уваги  з боку тата, вона на підсвідомості розвила багато жахіть щодо їхньої незахищеності разом із мамою, а той маленький проміжок часу спілкування з батьком поступово почала скорочувати через зневагу і нерозуміння того, що він її залишив. Це в майбутньому досить негативну роль відіграє у особистому житті вже дорослої дівчини, відчуття того, що тебе можуть покинути та зрадити не дає змоги повністю відкритись у стосунках з чоловіком або ж навпаки страх самотності настільки переповнює, що жінка згодна жити навіть поруч з тираном або алкоголіком, тільки б не залишитися знову самотньою.

Батьківська увага, виховання дитини це дуже важливе питання у психологічному аспекті формування особистості, у процесі розвитку і дорослішання, дитина прагне мати поруч людей, яким може довіряти, і на яких може розраховувати у всьому, мама - це турбота, пестощі, смачна їжа, піклування, тато – це захист, опора, підтримка, гарний порадник і ідеал само ідентифікації для хлопчика, принц для дівчинки.

Недарма так у світі придумано, що батьків має бути двоє, кожний виконує свою місію, тому треба прикладати максимум зусиль обома родителями задля своїх спільних дітей, навіть після розлучення.